Отже, на узбережжі Печенізького водосховища, в межах села Мартове, біля самого краю води, знаходяться поруч чотири ділянки. Їх усіх разом оточує один паркан. Дві з них відносяться до родини Денисюка, дві – зараз належать Дзібало Ларисі Леонідівні, та ще недавно одна з них була у власності родини іншого податківця – Михайло Макаренко та Ольги Гапон.

Ділянка 6324683500:03:006:0048 площею 0,75 га має призначення «Для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, землі водного фонду». Вона була сформована в березні 2010 році та зараз знаходиться в державній власності. Уся її площа знаходиться у водоохоронній зоні, згідно «Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них від 08.05.1996 р.№486». Це обмеження було встановлено для неї ще в 1996 році та діє безстроково.

Станіслав Денисюк отримав її в оренду також в березні 2010 року. Згідно реєстру нерухомості, ділянка була зареєстрована 9 березня 2010 року, а договір оренди № 195 із Денисюком був підписаний з Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області за чотири дні до цього – 5 березня 2010 року. Цю ділянку Денисюк отримав строком на 49 років. При цьому, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 19134,00 грн., а орендна плата складала 12% від нормативної грошової оцінки, що становить - 2296,08 грн. в рік. Орендна плата повинна була вноситися рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада. Через 5 років, в 21 грудня 2015 року, ця ділянка була зареєстрована на Денисюка.

Згідно даними ХАЦ, в жовтні 2015 року, тодішній голова ХОДА Райнін своїм розпорядженням №516 дозволив розробити технічну документацію з відновлення меж цієї земельної ділянки на території Мартівської селищної ради Печенізького району площею 0,75 га. Документ підписав заступник голови Харківської ОДА Михайло Черняк. Також ХАЦ звернув увагу, що це розпорядження не було викладено на сайті ХОДА, хоча є публічною інформацією. Можна відмітити, що розпорядження № 516 від жовтня 2015 року досі не з'явилося на сайті ХОДА.

На цій ділянці знаходиться нежитловий об'єкт – гараж (елінг), літ. "Б" загальною площею 78,4 кв. м. з навісом літ."В", загальною площею 81,9 кв.м. Вартість гаражу – 210 тис. грн. Цій гараж в листопаді 2010 року був подарований Станіславу Денисюку, а 21 грудня 2015 року – також зареєстрований на нього у приватну власність.

29 травня 2017 року, тобто через 5 днів після арешту Денисюка, гараж був проданий його колишній дружині - Кас'яновій (Денисюк) Ірині Леонідівні прямо в місті Києві. Та це не допомогло врятувати елінг від арешту згідно ухвалі Печерського районного суду м. Києва по справі 757/35474/17-к від 22.06.2017.

Сама ділянка 6324683500:03:006:0048 залишилася без арешту, оскільки була в оренді.

Друга ділянка, що відноситься до родини Денисюків - 6324683500:03:006:0029, загальною площею 0.9506 га, з призначенням «Рекреаційне (для розташування будинку відпочинку та організації відпочинку)» була зареєстрована в лютому 2011 року. На нею також накладено безстрокове водоохоронне обмеження, але не на усю ділянку, а тільки на 0,7526 га. Тоді ж в лютому, згідно реєстру нерухомості, Денисюк отримав право власності на неї. Зареєстрована ця ділянка на Станіслава Денисюка також була в грудні 2015 року.

В грудні 2011 року, Денисюк зареєстрував на себе дачний будинок, побудований на цій ділянці. Будинок мав загальну площу 364.7 кв.м, з них житлову площа - 158.9 кв.м. Згідно реєстру нерухомості його нормативна вартість була 3,5 млн. грн.

Цю ділянку та будинок він також раптово, 29 травня 2017 року, продав колишній дружині Ірині Кас'яновій (Денисюк). Та вони теж були заарештовані згідно ухвалі Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/35474/17-к від 22.06.2017.

Ділянка 6324683501:00:004:0129 площею 0.9506 га знаходиться за адресою: село Мартове, вулиця Набережна, 26. Вона була придбана ще в червні 2009 року, але оформлена на колишню дружину Ірину Кас'янову (Денисюк) лише в березні 2016. Призначення ділянки – «Для ведення підсобного сільського господарства». Нежитловий будинок, а точніше комплекс господарських будівель та споруд загальною площею 79,6 м.кв., знаходиться за адресою: село Мартове, вулиця 1 травня, 29а.

За цією ж адресою знаходиться ділянка 6324683501:00:001:0037, площею 0.047 га. Її призначення - «01.03 Для ведення особистого селянського господарства» та неї накладене обмеженням «Прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах». Право власності на будівлю Станіслав Денисюк отримав в січні 2015 року. Право власності на ділянку за даними кадастрової карти теж належить Денисюку, але про це не має відомостей в реєстрі нерухомості на Денисюка, ані зараз, ані за 2016 рік.

Бізнес інтереси Станіслава Денисюк логічно пов'язані із бухгалтерським обліком. З 2012 року він був власником ТОВ «Правовий сектор», яке займалося консультуванням з питань оподаткування. Та з 2013 «Правовий сектор» знаходиться в стані припинення. Крім цього, з 2015 року він співвласник разом із Катериною Дробот ТОВ «Аудиторська Фірма «Міжнародний Аудит».

Крім бухгалтерії, Денисюка цікавить будівництво. Він є співвласником ТОВ «Будинок затишку» разом із Борисом Кузівим, який також є керівником товариства. В ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «Профіт-плюс» Денисюк був єдиним власником з квітня 2015 року. В червні 2017 року, вже після його арешту, фірма була переписана на його колишню дружину Ірину.

Цю фірму він придбав в Рудик Людмили Федорівни за 7,5 тис. грн. В свою чергу, Денисюк Денис Станіславович, що напевно є сином Станіслава Денисюка, та в 2015 році працював в Департамент ДАІ МВС України та Харківському національному университеті внутрішніх справ, пізніше ставши заступником начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі МГУ ДФС, в своїй декларації за 2015 рік, вказав Рудик Людмилу Федорівну як особу, від якій він отримав 975300 грн від відчуження рухомого майна.

Цікаве, що в 2012 році Станіслав Денисюк за 53 тис. грн. купив собі Детективне агентство «Харківська служба безпеки» в Євгена Нагорного та Андрія Котлярова.

Усі фірми, де власником чи співвласником є Станіслав Денисюк, мають одну юридичну адресу: Харків, проспект Незалежності 7 "А-6".

Ще одна колишня дружина Денисюка – Олена Чеботарьова, є співвласницею ресторану Алібі, що знаходиться за адресою: Харків, вулиця Манизера (Красина), 4.

Саме за цією адресою знаходиться приміщення на першому поверху учбового корпусу Верстатно-інструментального технікуму, який є на балансі Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", загальною площею 176,6 кв.м. Це приміщення за договором № 1909-Н від 21 жовтня 2005 року між Регіональним Відділенням Фонду державного майна по Харківській області та ТОВ "Крабхауз", було надано останньому в оренду. Олена Денисюк придбала частку в ТОВ «Крабхауз» в 2015 році за 1,5 млн. грн.

Світлана Денисюк, теперішня дружина Станіслава Денисюка, в липні 2015 року разом із двома іншими засновницями створила ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік». Та після арешту чоловіка 24 травня 2017 року, вже 30 травня 2017 року Світлана Денисюк вибула з співвласників заводу, продав свою долю одній з інших співвласниць - Постельник Марії Анатоліївні за 40 тис грн.

ПАТ "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний Хімік" було створено в 2001 році. На другий квартал 2017 року, 57% акцій заводу належить двом фізичним особам, а бенефіціарами є: Висоцька Раїса Сергіївна, Прокопов Віталій Володимирович та Тіунов Валерій Михайлович.

В серпні 2008 року, ПАТ "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний Хімік" взяв кредит у "Регіон-Банку" у розмірі 1 500 000, 00 грн. Завод зобов'язався повернути зазначені кошти до 10.08.2010 р., сплачувати 22% відсотків річних за користування кредитними коштами та здійснювати інші платежі, згідно умов договору. З метою забезпечення вимог кредитора в рамках кредитного договору були укладені два договори іпотеки: на нежитлові будівлі в кількості 3 об'єкти та нежитлові будівлі в кількості 14 об'єктів, а також договір застави на основні засоби і обладнання.

В липні 2013 року була підписана нова редакція кредитного договору. ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" зобов'язався повернути ПАТ "Регіон-Банк" кредит в режимі поновлювальної лінії з лімітом кредитування у розмірі 815 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії та інші платежі. За умовами нової редакції кредитного договору повернення коштів та проведення усіх платежів обумовлених договором мало бути здійснене до 17.07.2014 р., в рамках погодженого сторонами Графіку Платежів.

На початку січня 2015 року, був підписаний додатковий договір. ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" зобов'язався здійснити погашення власних заборгованостей до 15 вересня 2015 року, та зобов'язання не виконував, зокрема не виконував графік платежів, порушував порядок та строки оплати відсотків.

Далі події розвивались дуже стрімко.

10 липня 2015 року, за адресою заводу, Світлана Денисюк, Марія Постельник та Ганна Резнікова реєструють підприємство с однаковою назвою ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік».

Вже через три тижні, 3 серпня 2015 року, ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік» викупило у «Регіон-Банку» права на два договори іпотеки та договір застави. І повідомило ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" про зміну кредитора, іпотекодержателя та заставодержателя.

7 серпня 2015 року, на адресу ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" було направлено поштове повідомлення про необхідність забезпечення доступу представників ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік» до заставного майна для його огляду та проведення інвентаризації. Вказане повідомлення не було отримано у зв'язку з відмовою отримувача одержувати відправлення. В подальшому, 10 серпня 2015 року, директором ТОВ "Лакофарбовий завод "Червоний хімік" було направлено телеграму з вимогою забезпечити доступ представників товариства до заставного майна та надання представників для формування комісії з ревізії майна та проведення огляду його технічного стану. Зазначена телеграма ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" була не отримана у зв'язку з відмовою.

11 серпня 2015 року, директор ТОВ "Лакофарбовий завод "Червоний хімік" разом з представниками створеної комісії прибув за адресою, де мало зберігатися заставне майно, а саме за адресою: м. Харків, вул. Новожанівська, 1. Однак, здійснити дії по проведенню інвентаризації та дослідженню стану заставного майна вчинити не вдалося оскільки представники ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік", а саме голова наглядової ради Прокопов Віталій Володимирович, разом з охороною заблокував прохідну підприємства.

Підставою для проведення інвентаризації заставного майна слугував ряд обставин, зокрема невчинення ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" щорічної переоцінки предмету застави, а також інформація з мережі інтернет про реалізацію технологічної лінії по виробництву продуктів органічного синтезу, виробничого обладнання та об'єктів нерухомості, які є предметом договорів іпотеки.

25 серпня 2015 року, ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік» звернулося до Господарського суду Харківської області з позивом до ПАТ "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний Хімік". У позові ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік» просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 06-21/3-08 від 12.08.2008 року, зі змінами, в розмірі 1 582 193,95 грн., звернути стягнення на предмет застави, шляхом визнання права власності за ТОВ "Лакофарбовий завод "Червоний хімік", а також витребувати у ПАТ "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний хімік" предмет застави:

• резервуари в кількості 28 шт.;
• талеві змішувачі в кількості 3 шт.;
• шарові млини в кількості 7 шт.;
• бісерні млини МПД-50 в кількості 5 шт.;
• бісерні млини МТ-140 в кількості 3 шт.;
• погрузчик в кількості 1 шт.;
• технологічну лінію по виробництву продуктів органічного синтезу в кількості 1 шт.

2 вересня 2015 року, Господарський суд Харківської області наклав арешт на майно ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік".

Та вже 21 вересня 2015 року було прийнято рішення, згідно з яким позов ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік» був задоволений у повному обсягу – стягнути предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами та витребувати предмет застави. При цьому представники ПАТ "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний Хімік" знову до суду не з'явилися. 9 жовтня 2015 року Господарський суд Харківської області зняв арешт з майна заводу.

Таким чином, за два місяці, з 10 липня до 21 вересня 2015 року підприємство, яке було створене Світланою Денисюк, Марією Постельник та Ганною Резніковою отримало повний контроль над заводом.

Та це був не кінець.

В січні 2016 року, ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік» знову звертається до Господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний Хімік" вже про стягнення 5 511 358, 50 грн. штрафів за порушення ПАТ вимог договорів.

І вже 9 лютого 2016 року суд виносить рішення, знову ж у відсутності представників ПАТ "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний Хімік", яким задовольнив позов повністю, стягнувши в інтересах ТОВ «Лакофарбовий завод «Червоний Хімік»:

• 733824,00 гривень штрафних санкцій за договором застави,
• 2 793 268,50 гривень штрафних санкцій за договором іпотеки,
• 1 984 266,00 гривень штрафних санкцій за договором іпотеки,
• судовий збір в розмірі 82 670,39 гривень.

Тобто усього – 5 594 028 грн.

Одразу після початку кримінальної справи «податкових майданчиків», Світлана Денисюк продала свої корпоративні права на товариство, бо була велика ймовірність їх арешту так само, як це сталося із більшістю нерухомістю Денисюка. Та, на жаль, Військова прокуратура чомусь не звернула уваги на корпоративні права, що належали родині Денисюків.

Інші дві ділянки поруч, що становлять єдиний комплекс із ділянками Денисюка, огороджений одним парканом, ще в 2016 році належали іншій родині податківців Макаренко/Гапон та Ларисі Дзібало. Зараз усі вони належать Ларисі Леонідовні Дзібало.

Ділянка 6324683500:03:006:0028 площею 0,9 га має цільове призначення «Для обслуговування дачного будинку; землі рекреаційного призначення» та була зареєстрована в березні 2012 року. Уся вона знаходиться в водоохоронній зоні та має відповідне обмеження.

Згідно даним кадастрового реєстру від березня 2016 року, вона належала Михайло Миколайовичу Макаренко. Також володіння цією ділянкою підтверджується декларацією за 2015 рік Ольги Гапон. Згідно даних її декларації, Михайло Макаренко отримав у власність цю ділянку в грудні 2011 року. Він також задекларував цю ділянку в своїй декларації за 2014 рік. Вартість ділянки на 2011 рік була задекларована Гапон як 383400 грн, на жовтень 2016 рік, коли подавалася декларація – 337000 грн.

Також Ольга Гапон в декларації за 2015 задекларувала дачний будинок, розташований на цій ділянці, який теж належав Михайло Макаренко. Права власності на цей будинок Макаренко набув в серпні 2011 року. Загальна площа будинку 127,6 кв.м., житлова 49 кв.м. Згідно даним декларації, вартість на 2011 рік була 433291 грн, на жовтень 2016 рік, коли подавалася декларація – 138000 грн. В своїй декларації за 2016 рік Гапон вже не зазначила цей будинок у власності Макаренко.

Натомість, Ольга Гапон в своїй декларації за 2016 рік зафіксувала факт отримання доходу від відчуження нерухомого майна. Згідним даним декларації Лариса Дзібало заплатила за ділянку та дачний будинок 475000 грн.

Згідно даним реєстру нерухомості, Лариса Дзібало придбала ділянку та будівлю 23 червня 2016 року. А 16 червня 2016 року СБУ затримала Михайло Макаренко на отримання хабаря в 124 тис. грн. Тобто продаж відбувся майже одразу після арешту.

Остання ділянка з групи - 6324683500:03:006:0027 площею 0.9503 з цільовим призначенням «Для обслуговування дачного будинку; землі рекреаційного призначення», теж була зареєстрована в березні 2012 року. Увесь цей час право власності на ділянку було у Ларисі Дзібало. Та державна реєстрація ділянки відбулася тільки 29 грудня 2015 року в 20:09. При цьому, Зоткін Сергій Володимирович, який робив реєстрацію, внес дату рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - від 05 січня 2016 року.

Також, згідно реєстру нерухомості, на ділянці Лариси Дзібало розташовані такі будівлі, що знаходяться в її власності:

a) житловий будинок загальною площею 409.1 кв.м., житлова площа 54.9 кв.м. з терасою літ. "а"; терасою літ. "1-а"; терасою літ. "2-а"; терасою літ. "3-а"; терасою літ. "4-а";терасою літ. "5-а"; парканом літ."л"; воротами літ. "1-л";
b) нежитлова господарська будівля літ. "Б" загальною площею 127,3 кв.м.;
c) елінг літ. "З" загальною площею 169,8 кв.м.;
d) нежитлова двоповерхова господарська будівля (баня літ. "В") загальною площею 319,6 кв.м.

Об'єкти а-с були зареєстровані в реєстрі 30 грудня 2015 року, а свідоцтво про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було отримано 11 січня 2016 року, тобто вже після реєстрації об'єктів.
Об'єкт d був зареєстрований в реєстрі 29 грудня 2015 року, а рішення про державну реєстрацію було отримано 05 січня 2016 року. Правда для цього об'єкту право власності було набуто ще 11 серпня 2011 року. Усі реєстрації робив Сергій Зоткін.

Родина Макаренко/Гапон офіційно не має ніякого власного бізнесу. Та серед осіб, які прописані в квартирі в селі Слобожанське, Зміївського району Харківська області, яку задекларували Михайло Макаренко в декларації за 2016 рік (після звільнення) та Ольга Гапон в декларації за 2016 рік (щорічна), є бізнес зареєстрований тільки на Цепілову Тамару Володимирівну.

Тамара Цепілова була власницею ПП «ЗМІЇВ - КУРОРТ 2007» з 2007 по 2011 рік, після чого підприємство було закрито. Та з 2008 року Цепілова увійшла до складу засновників ПП «Приватне Виробниче Підприємство «Харківенергоспецремонт», з внеском до уставного капіталу в 1000 грн. Вона є серед власників підприємства до цього часу. Само підприємство було засноване в 2000 році Слапічиною Тетяною Миколаівною, яка вже вибула з засновників, натомість там присутній її чоловік - Слапічин Ігор Георгійович.

ПП "ПВП "Харківенергоспецремонт" займається розробкою кар'єрів та видобутком піску, гравію, глин і каоліну, не маючи (та не мавши) ліцензії на цю діяльність відповідно до реєстру спецдозволів ДНВП "ГЕОІНФОРМ УКРАЇНИ" (зокрема, розробляючи Омельченківське родовище, розташоване на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області).

Серед інших власників ПП «ПВП «Харківенергоспецремонт» можна відмітити Беднер Інну Борисівну, що на місцевих виборах 2015 року була заступником голови Зміївської районної виборчої комісії від партії «Батьківщина», та згідно сайту «Гарна хата» має квартиру в Клубному будинку «Садова гірка» за адресою: Харків, вул. Данилевського, 40.

Дзібало Лариса Леонідівна є приватним підприємцем з серпня 2009 року та займається одночасно дуже різними видами діяльності:

10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (основний)
13.30 Оздоблення текстильних виробів;
14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів;
18.12 Друкування іншої продукції;
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
32.99 Виробництво іншої продукції, н. в. і. у.

В рамках виробництва продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, вона була засновником та власником ПП «Агрофірма «Пісочин» з 1995 року, а також була її керівником. Та ця агрофірма не мала уставного капіталу, тому не дивно, що підприємство знаходиться в стадії припинення, а Дзібало займається її ліквідацією.

Інше товариство, яке з 2015 року находиться в процесі припинення, це фірма «Евростиль», яка теж існувала з 1995 року. Обидві фірми були зареєстровані за однією юридичною адресою в Песочині.

Єдине товариство, яке досі активне, це Приватне багатопрофільне підприємство "ОРБІТА-77", яке декларує зараз «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» як основний вид діяльності. Та в 2013 році вони займалися оптовою торгівлею паливом. Це товариство зареєстровано з 1993 року в центрі Харкова, за адресою: Харків, вул. Короленка 10. Лариса Дзібало стала власником та керівником цього товариства з 2007 року, викупивши його у Страхової Єлизавети Павлівни за 300 тис. грн.

В 2009 році Харківський міська рада продала Ларисі Дзібало ділянку 6310136600:01:012:0030 площею 0,0872 га, з земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Театральний, 12-А. Ділянка була придбана за ціною 608787 грн. (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування стаціонарної АЗС з магазином супутніх товарів. Крім цього, Дзібало була надана розстрочення кінцевого розрахунку терміном на 3 роки.

Одночасно з цим, Лариса Дзібало придбала земельну ділянку 6310136600:01:002:0004 площею 0,2891 га, з земель житлової та громадської забудови, земель транспорту, що розташована за адресою: м, Харків, вул. Короленка, 10. Цю ділянку вона получила за ціною 1410866 грн. (без ПДВ) для експлуатації виробничого центру літ. «А-2». По цій ділянці Дзібало також отримала розстрочення кінцевого розрахунку терміном на 3 роки.